Розвиток творчих здібностей особистості засобами використання пізнавальних завдань

  Люблю свою професію. Ось уже 20 років - вік мого професійного зростання. Не відразу, крихітками, цеглинками творилася моя методика, моя педагогічна майстерність. Та з самого початку для себе постановила: не копіювати нічиєї манери! Наслідувати, продовжувати, спостерігати  за роботою досвідчених колег, але вчитися самій;  визнавати й шанувати індивідуальну манеру інших,  виробляючи свою. Чим більше й краще готуєшся до  уроку, тим сильніше бажання говорити самому, слу­хати себе.

     Майбутнє України за молодими талановитими людьми, які органічно поєднуватимуть у собі високий інтелект, волю, багатство почуттів, розвинену здібність сприймати нові ідеї, демократичний стиль діяльності, людяність. Здатність до творчого мислення – ознака людини обдарованої і талановитої, здібної створити щось власне, щось нове, побачити те, чого не побачив ніхто інший. Але ж чи багато серед нас людей насправді талановитих?  Як стверджують дослідники, лише 2% людей надзвичайно й 15-20% людей помірно талановиті від народження, завдяки спадковості. Проте, на думку С.Г.Шацького, зачатки творчої сили є майже в усіх, потрібно лише створити сприятливі умови для їхнього розвитку.  

       Девізом моєї педагогічної діяльності є слова прогресивного педагога В.О.Сухомлинського «Нехай у школі панують яскрава думка, живе слово і творчість дитини».  Творчість учителя породжує творчість учня. Діти — барометр твоєї роботи. Виходячи з цього, визначила для себе три непорушні вимоги: працювати особистісно, сучасно, артистично. Вже 9 рік працюю над проблемним питанням: «Розвиток творчих здібностей особистості засобами використання пізнавальних завдань».

      Професія вчителя не терпить шаблону, відста­вання від вимог часу. Людина, яка присвячує себе їй, повинна мати всі ті якості, що їх вона хоче виплекати в своїх учнях. Нова людина може бути вихована тільки новою людиною. Свою творчу діяльність я здійснюю у двох основних для мене формах: засто­сування відомих засобів у нових сполученнях відпо­відно до педагогічних ситуацій, що виникають в освіт­ньому процесі, і розробка нових засобів стосовно ситуацій, аналогічних тим, з якими я вже мала справу.

       Свою творчість як педагога я бачу у виявленні нових методів взаємодії вчителя й учнів або у відкритті нових і перспективних педагогічних можливостей уже відомих методів.

       Також вважаю, що творчість учителя—це і педагогічна імпровізація, яка виявляється безпосередньо під час спілкування з дітьми, у момент здійснення в класі свого педагогічного задуму. Успішність імпровізації залежить від серйозної творчої підготовки, що і охоплює й психолого-педагогічну; від уміння керу­вати своїми психічними станами й навичок постій­ного самоаналізу; від навичок і прийомів спілкування з класом за умови гарного знання кожного учня. Вчитель, як артист, має вміти перевтілюватися, мит­тєво перебудовуватися в нові образи, перемикатися на нові ситуації і, найголовніше, вміти жити тими ідеями, які сам передає школярам на уроці, жити щиро. І стільки разів, скільки знадобиться, неодноразово входити в образ. Тому у діяльності вчителя мають органічно поєднуватися естетика — етика — техніка. Добре запам'ятався мені вислів, що багато чого можна навчитися у своїх наставників, ще біль­ше—у своїх друзів, але найбільше — у своїх учнів. А зможемо ми це зробити лише тоді, коли діятимемо спільно. Звичайно, нам самим треба викладатися на всі 100%.

       На своїх уроках я намагаюся використати якомога більше тих новинок, що зацікавлять дітей. Адже все частіше виникає необхідність ставити учня у позицію дослідника, вчити його спостерігати та аналізувати навколишні явища та події, пробуджувати у нього цікавість до ще не розв'язаних завдань, з якими він може зустрітися в майбутньому. На моїх уроках діти навчаються завдяки тому, що можуть повністю себе реалізувати. Вони не бояться вислов­лювати свою думку, не бояться бути почутими. Розвиток творчих здібностей передбачає активність і самостійність у навчанні.

        Найбільшу активність і творчий підхід в опануванні знань мої вихованці виявляють, виконуючи пізнавальні завдання, що потребують максимального напруження сил. Розв’язання пізнавальних завдань озброюють учнів уміннями працювати над навчальним матеріалом, а саме:

-         виявлення нового факту серед невідомого;

-         формулювання проблеми;

-         знаходження способів її розв’язання;

-          перевірка розв’язку;

-         оцінювання власної діяльності.

Розв’язуючи пізнавальні завдання, школярі вчаться аналізувати, порівнювати, визначати головне, узагальнювати, конкретизувати.

     На власному досвіді переконалася, що сутність сучасного уроку полягає не лише в змісті, а й у мето­диці його побудови, використанні нестандартних форм навчання. Переконана, що основою навчаль­ної діяльності учнів є гуманістичні стосунки, прин­ципи рівноправного діалогу "вчитель - учень". Нав­чання без творчості — це мука. Без пошуку, без фантазії, творчих знахідок і втрат спільна праця вчителя й учнів — важкий тягар. Коли елементи творчості стають обов'язковою складовою навчаль­ного процесу, то навчання буде цікавим і радісним.

       У моїй роботі переважає активна модель навчання, яка передбачає застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Це само­стійна робота, проблемні творчі завдання, запитання від учня до вчителя і навпаки тощо. Пояснення й демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справ­жніх, стійких знань. Цього можна досягти лише за допомогою інтерактивного навчання.

       Кожна дитина має до чогось певні здібності. Своїм завданням я вбачаю відшукати найменші вияви таланту і розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам'ять, спостереж­ливість, гарний смак, образне мислення. Вважаю, що головне

       У своїй роботі намагаюсь дотримуватися прин­ципів диференціації та індивідуалізації навчання. Враховуючи принципи особистісно орієнтованого навчання, розподіляю учнів на різнорівневі групи, в яких діти мають можливість працювати на тому рівні, який для них сьогодні можливий і доступний. Нама­гаюся добирати найоптимальніші дидактичні методи і прийоми для класу, а також для кожного учня окремо.

       Домашні завдання добираю за принципом доціль­ності: такі, що містять елементи творчості. Це може бути окремий художній твір, вражаючі факти із життя конкретної людини, стосунки між людьми, казки, пісні, природні явища чи просто святковий настрій.

        Різноманітні методи (спостереження, досліди, практичні роботи, екскурсії, евристичні бесіди, драматизація, інсценізації, ігри), що застосовую на уроці, допомагають учням уявляти себе в різноманіт­них ситуаціях, у ролі письменників, художників, дос­лідників, винахідників; знаходити власні розв'язання різноманітних завдань; формулювати і висловлювати особисту думку з тих чи інших питань.

    Часто на своїх уроках використовую ігри. Взагалі, їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. В ігри люблять грати не тільки першокласники, а й четвертокласники.

       Намагаюсь організувати роботу таким чином, щоб повністю активізувати творчу уяву учнів. Шко­лярі - також автори уроку. Обов'язково на кожному уроці проводжу творчу роботу. Натхненно діти пра­цюють під час вправи "Добре - погано". У простій формі учні пізнають закони діалектики. Ця вправа навчає бачити суперечності в предметах, явищах.

     Метод-гра "Снігова грудка" є захоплюючим для дітей, бо учні по черзі, як під час гри у будівництво снігової фортеці, створюють загальний сюжет роз­повіді, і кожний з них, намагаючись "не розсипати снігову грудку" придумує і вражаюче, і захоплююче, і смішне, і фантастичне.

     Ігри-вправи "Ми - фантазери", "Конкурс чомучок", "Ситуація", "Нісенітниці", "Історія з шостим словом" та інші просто обожнюють мої учні.

    Багато видів діяльності можна впровадити як розминку або під час ранкової зустрічі. їхня мета: фізично об'єднати учнів, заохотити їх спілкуватися одне з одним, встановити довірливі стосунки між дітьми.                      

     "Зазирни у дзеркало". Кожен з учнів, дивлячись у маленьке дзеркало, каже собі лагідні, привітні, добрі слова.

   "Підняти настрій". Якщо у когось у класі настрій сумний, невеселий, всі діти "піднімають" настрій товаришеві: за допомогою пози, жестів, міміки, лагідних слів, звуків тощо.

  "Який ти? Діти вибирають тварину, яка найбільше відповідає їхньому типу, характеру, потім пояснюють свої думки, свій вибір.

    Такі та подібні психотренінгові вправи, хоч трішки й відберуть часу уроку, та ефект від них виправдовує себе.

    Особливу увагу приділяю фізкультхвилинкам. Крім готових віршованих фізкультхвилинок, у своїй практиці використовую веселі пісні, під які можна виконувати вправи, часто даю завдання: уявіть себе сонечком, лисичкою, півником, вітерцем тощо. Під час таких пауз учні відпочивають не тільки фізично, а й емоційно.

    Широко застосовую на уроках такий інтерак­тивний метод, як рефлексія (чи саморефлексія), бо при цьому відбувається становлення та розвиток особистості, самоутвердження та самореалізація. Учня треба вислухати незалежно від результату висловлення. Формується спонтанність, критич­ність мислення, уміння систематизувати та аналізу­вати етапи уроку, приймати правильні рішення. Такими вправами є, наприклад:

   "Кому і за що". Діти по черзі передають іграшку чи квітку і кажуть, кому і за що дарують її (за те, що першою відгадала загадку; за те, що перший вико­нав самостійну роботу тощо). При цьому дають дуже тонкі оцінки один одному, деколи й смішні.          

      "Розбір". За допомогою лічилки обирається один з учнів. Всі інші діти поділяються на дві команди. Перша група називає позитивні якості учня, а друга - його недоліки. Учень мовчки слухає похвалу і кри­тику, а потім ділиться своїми переживаннями, з чим згоден, а з чим - ні.

        Отже, щоб забезпечити всебічний розвиток учня, потрібно не тільки навчити його вчитися, наполег­ливо працювати, а й створити умови для самореалізації та саморозвитку. Саме учень є центральною фігурою на уроці. Від його творчої активності, уміння логічно та образно мислити, обґрунтовувати свої думки, спілкуватися з однокласниками й учителем залежить результативність уроку.

Завантажити у вигляді документа Word