Формування відповідальності та стимулювання навчальної діяльності учнів початкових класів.

 „Треба” – не завжди  вагомий  для дитини аргумент.  Ніщо не зможе краще переконати дитину в необхідності виконання тих чи інших вимог і обов'язків, як сформованість її мотивації до відповідального стилю поведінки.
    Відповідальне ставлення дитини до своїх обов'язків може спонукатися такими мотивами, як страх, жадібність, корисливіть, розважливість, гордість, честолюбство, марнославство, заздрість. Але оскільки такі мотиви не є моральними, то й не дають підстави говорити про засвоєння дитиною етичної  норми  „бути відповідальним” .
 Позитивними ж мотивами відповідального ставлення до дорученої справи можуть слугувати:

 1. Турбота про благо ближнього (розуміння дитиною потрібності своїх зусиль для інших), спонукання співчутливості і совісті.
  2. Розуміння доцільності зусиль, цілеспрямованість.
  3. Отримання  задоволення від вчасного і старанного виконання дорученого.   

      Як зазначає О.Ф.Плахотний, відповідальність не виникає сама по собі, а зароджується, розвивається і виховується, закріплюється тими суспільними умовами, у яких живе особистість. Це – важкий і тривалий процес, який іде паралельно із формуванням почуття обов’язку і людської гідності.    На формування молодшого школяра  як відповідальної  особистості впливає не тільки  його включення в діяльність та отримання позитивних результатів (завершеність справи, добросовісне її виконання, отримання задоволення від роботи як самим виконавцем, так і оточуючими людьми), але й характер взаємин молодшого школяра з людьми.

     Тому важливо навчити дитину вміння суб’єкт-суб’єктної взаємодії:  вести діалог, керувати своєю поведінкою, колективно обговорювати підсумки роботи, давати самооцінку своїм діям, застосовувати навички  міжособистісної взаємодії – безкорисливо ділитися тим, що маєш (іграшками, їжею, знаннями); проявляти  розуміння, настроюватися на переживання іншого, надавати йому посильну допомогу; приносити радість не тільки собі, але й людям, які поруч; брати важчу або більшу частину роботи на себе.

           Тому для вироблення навичок  відповідальної поведінки в дітей молодшого шкільного віку потрібно:

         - формувати правильні етичні знання, вміння і навички етичної поведінки;

         - розвивати мотиваційну сферу;

         - сприяти набуттю позитивного досвіду комунікативної взаємодії;

    - формувати механізми саморегуляції поведінки.   

  Відповідальність - це положення, при якому людина віддає повний звіт у своїх діях і переймає на себе провину за наслідки в результаті дорученої справи, у виконанні яких-небудь обов'язків, зобов'язань. Відповідальна людина усвідомлює себе як причину здійснюваних ним вчинків, він ініціює зміни у власному житті і готовий відповідати за те, до чого вони приведуть. Щоб бути по-справжньому відповідальним, дитина повинна уміти прогнозувати наслідки, тобто знати, яка поведінка схвалюється, а яка - ні. Але молодший школяр до цього доки повністю не готовий. Він поступово дізнається правила і норми нашого дорослого суспільства, і саме ці знання - основа відповідальної поведінки в майбутньому. Перехід до шкільного віку пов'язаний з помітними змінами в діяльності, спілкуванні, взаєминах з іншими людьми. Провідною діяльністю стає навчання, з'являються нові обов'язки, новими стають і відносини дитини з навколишніми.

           Для формування почуття відповідальності молодших школярів досить ефективним є запровадження педагогічної технології "Створення ситуації успіху", в основі якої лежить особистісно орієнтований підхід до процесу виховання. Ситуація успіху досягається тоді, коли вчитель сам визначає цей результат як успіх. Тому важливо побачити в дитині особистість, що формується, допомогти їй розвинутися та розкритися духовно, стати відповідальною. Головною метою діяльності вчителя є надання можливості кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили, а завданням – допомогти особистості дитини зростати в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно прикласти зусилля. Технологія "Створення ситуації успіху" виробляє найціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з труднощами

Встановлено, що процес формування почуття відповідальності молодших школярів ефективно здійснюється при дотриманні певних педагогічних умов: спрямованості виховного процесу на розвиток особистісних цінностей, що зумовлюють відповідальну поведінку;  насичення виховуючого середовища емоційним фоном доброзичливості, взаєморозуміння і співробітництва;  достатнього осмислення дітьми молодшого шкільного віку знань, норм і правил поведінки, оволодіння прийомами планування, оцінювання, аналізу вчинків і ситуацій, які характеризують моральний обов’язок особистості; розвитку емоційної сфери, внутрішньої мотивації; включення молодших школярів у різноманітні види діяльності (навчально-пізнавальну, предметно-перетворювальну, комунікативну, оцінно-орієнтаційну, доброчинну) з урахуванням індивідуальних інтересів і здібностей;  координації життя і діяльності школярів органами учнівського самоврядування; поетапного розвитку почуття відповідальності дітей із систематичним діагностуванням і корекцією негативного досвіду; єдності зусиль батьків і педагогів у вихованні почуття відповідальності молодших школярів.

        Поняття «стимул» хоч і позначає аналогічно до мотиву рушійну силу людини до діяльності, значно відрізняється від того за своїм смислом. В давності так називали довгу загострену палицю, якою поганяли биків та мулів. У перекладі це слово позначає «підштовхувати, поганяти». Отже, на відміну від мотиву, який означає внутрішній потяг людини до діяльності, стимул є зовнішнім спонуканням активності.

Завантажити у вигляді документа Word